Центр зайнятості вільних людей розпочинає новий проект з трудової інклюзії

Публічний дискурс щодо дискримінації в Україні ведеться частіше, маючи на увазі одну конкретну дискриміновану категорію: жінки , ЛГБТ, люди похилого віку, люди з інвалідністю, тощо. Але щоразу з’являються «Нові» вразливі групи, які проявилися в актуальному соціальному контексті, наприклад внутрішньо переміщені особи (ВПО) або ветерани АТО. Завдяки тому, що рівень нетолерантності в Україні досі залишається достатньо високим, «під загрозою» є всі члени суспільства. Тобто важко передбачити, яка з груп стане наступною жертвою нетолерантного відношення вже завтра.

Саме тому Центр зайнятості Вільних людей розпочинає новий проект “Трудова інклюзія”. Цей проект пропонує роботодавцям дивитись на кандидатів як на індивідуумів які мають певні знання, навички та досвід, а не на їх приналежність до певної соціальної групи.

Інклюзія (від англ. inclusion — включення) — процес збільшення ступеня участі всіх громадян в соціумі. Він передбачає розробку і застосування таких конкретних рішень, які зможуть дозволити кожній людині рівноправно брати участь в суспільному житті.

Трудова інклюзія-це міжнародні стандарти в галузі прав людини, які ґрунтуються на ідеї рівного доступу до праці ВСІХ працездатних осіб. Поширення в Україні процесу інклюзивного працевлаштування є не лише відображенням часу, але й представляє собою ще один крок до забезпечення повної реалізації прав людей.

Дискримінація (лат. Discriminatio «розрізнення») —виключення або обмеження можливостей для членів певної групи відносно можливостей інших груп. Дискримінація має дві основні форми: de jure (або правова), закріплена в законах; de facto (або неофіційна), що укорінилася в соціальних звичаях. У 1948 році Загальна декларація прав людини заборонила всі форми дискримінації. Соціальні стереотипи – узагальнені уявлення про групу людей, які можуть призвести до упереджень, які в свою чергу можуть спричинити дискримінацію.

Дискримінація існує за ознаками:

  • Гендерна дискримінація: у нашому суспільстві стосується обох статей. Щодо кожної відтворюється певний набір стереотипів. Але різниця полягає в тому, що жінки усвідомлюють свою дискримінованість, а дискурс щодо дискримінації чоловіків ще не сформований.

*Працевлаштування – основна сфера дискримінації жінок. Сімейне право та високі соціальні вимоги – основні напрями, за якими відбувається дискримінація чоловіків.

  • Вік: найбільш дискримінованими за віком відчувають себе люди старшого покоління. На вікові обмеження накладається відчуття жахливої матеріальної незабезпеченості.

*В сфері працевлаштування дискримінація за віком простежується вже після 35 років.

  • Раса, національність: щодо інших рас та націй є специфічні стереотипи, але не має чітко проявленого упередженого ставлення.

*Роми – єдина етнічна меншина, чию дискримінацію вважають виправданою на всій території Україні.

  • Сексуальна орієнтація: Ставлення до ЛГБТ-людей вкрай негативне, навіть агресивне.

*Уявлення про те, які саме права відстоюють ЛГБТ в масовій свідомості є викривленим.

  • Стан здоров’я: Люди з особливими потребами дискримінуються як на рівні фізичного доступу до середовища, так і соціально. Можна зафіксувати достатній рівень підготовленості громадської думки до включення людей з видимою інвалідністю в активне соціальне середовище.

*Високий рівень прийняття людей з інвалідністю не поширюється на людей із системними захворюваннями типу ВІЛ, гепатит С, туберкульоз.

  • Місце проживання: проблема місто/село відходить на другий план поряд з проблемою Схід/інша Україна.

*Нагальність проблеми переселенців пересічні громадяни сприймають не більше як нову дратівливу обставину життя.

  • Матеріальне становище: Найвідчутніший критерій дискримінації, що нівелює всі інші критерії в уяві українського суспільства.

*Шкільна освіта та охорона здоров’я – дві сфери, в яких краще за все прослідковується дискримінація українців за рівнем матеріального забезпечення.

  • Політичні погляди: на даному етапі або не визнається респондентами, або ця тема є безпредметною.

*Дискурс «Єдиної країни» виявляється важливішим за політичні погляди можливих ідеологічних опонентів.

  • Релігія: здебільшого відбувається в контексті конфлікту різних патріархатів православної церкви.

*На рівні сімейних, побутових відносин українці дискримінують нетрадиційні для України релігійні спільноти, в той же час всі релігійні люди можуть дискримінуватися нерелігійними і навпаки.

  • Мова: Тема мови є традиційно болючою, в першу чергу, для україномовного населення.

*Виключення – сфера освіти та блокування російських каналів. Однак, в сфері освіти відчуття дискримінації дисонує з практикою, яку описують респонденти: спостерігається дискримінація української мови, що проявляється у відмові від вивчення її без пояснення причин.

 

В статті використано матеріали: дослідження ГО Центр зайнятості Вільних людей «Оцінка основних проблем пов’язаних із пошуком роботи жінками-ВПО» (2017 р.) та всеукраїнське дослідження Дослідницького бюро «Українські ландшафти дискримінації» (2016 р.)