«Я хочу, аби нас сприймали на рівних!», – Тетяна, глядачка плейбек-вистави «Побачити можливості»

У просторій залі Музею історії Києва зібралося близько сорока глядачів. Всі вони роздивляються залу, убрану картинами діючої експозиції, посміхаються, розмовляючи, і стишка поглядають на команду Київської збірної плейбек-театрів.

Розпочинаємо вечір зі своєрідного знайомства – цікаво ж, хто вирішив долучитися до перегляду театралізованої плейбек-вистави на тему працевлаштування людей з інвалідністю. Виявляється, тут і HR-консультанти, і близькі акторів, і люди з інвалідністю і усі, хто мають щирий інтерес до заданих тем. Вистава обіцяє знайомство із сучасним явищем плейбек-театру, пірнути разом в почуття і переживання людей з інвалідністю, які шукали роботу або знаходяться в пошуках зараз.

Що ж таке плейбек-театр, хто в ньому бере участь, для кого він і яка роль гостей у залі? Все просто! Гостя із залу підіймається і впевнено повідомляє, що плейбек – це театралізований перфоманс історії людини із залу, яка захотіла нею поділитися. Отже, справа така: гість ділиться історією, а актори тим часом слухають її і обігрують, імпровізуючи.

Виявляється, що для більшості глядачів пошуки роботи тісно пов’язані із напруженням, знервованістю, побоюваннями, невпевненістю. І лише кілька гостей сказали, що для них пошуки роботи – це зацікавленість і нові можливості. Хм, акторам вже є з чим працювати і вони відкривають свій сеанс чаруючої  імпровізації…

Історій багато, люди з інвалідністю активно діляться своїми враженнями і бар’єри непорозуміння скоро залишаються позаду, так і не наважившись ускладнити наш вечір. Своїми історіями діляться і Тетяна і Артур, обидва – люди з інвалідністю.

Історія Тетяни: «Я інвалід з дитинства, не маю руки. Я часто помічаю, що приношу дискомфорт людині, з якою спілкуюся. Якась мить і я повідомляю їй, що в мене нема руки. Тоді співрозмовник починає мене роздивлятися, а потім ловить себе на цьому і йому стає ніяково і він поводиться так, нібито чимось мені зобов’язаний. Я не хочу, аби було так. Мені хочеться, аби нас сприймали на рівних!».

«Для себе я прийняв рішення: я відчуваю кайф від пошуку роботи, а все тому, що стрес. Але він мені потрібен, в житті кожного чоловіка повинен бути стрес. Саме тому роботу я шукаю навіть тоді, коли вона в мене є, аби бути в тонусі»,  – розповідає Артур.

Вечір добігає кінця, гості діляться своїми враженнями, залишають побажання команді і потім ще довго не можуть розійтися, ділячись емоціями і переживаннями.

Захід проводиться в межах проекту «Працевлаштування людей з інвалідністю», який реалізує ГО «ЦЗВЛ» (Центр зайнятості вільних людей). Перфоманс проводиться спільно з соціально-культурним проектом Арт-плейбек.